Ґарсія Маркес Ґ.

Ґабрієль Ґарсія Маркес

Gabriel José de la Concordia García Márquez
*6 березня 1927 Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія*

— колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобеливської премії з літератури 1982 року.

Представник літературного напрямку "магічного реалізму".



Народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив в Мехіко і Європі, тепер переважно живе в Мехіко.

У дитинстві виховувався батьками матері. Саме вони познайомили майбутьного письменика мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.

В 1940 році, в 12-річному віці, Ґабрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що в 30 км на північ від Боготи. В 1946 році вступив в Національгий університет Боготи на юридичний факультет.

З 1954 року Маркес працює в газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми. Як коррекспондент цієї газети працює в Італії, Польщі, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народжується син.

В цей час Маркес пише оповідання і кіносценарії. У 1961 році видає повість «Полковнику ніхто не пише» (ісп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1966 році – роман (La mala hora, 1966). Світове визнання йому приніс роман (Cien años de soledad, 1967)

У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані в світі уяви, що відзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».

У 1989 році у письменика виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку – лімфому. Йому прийшлось двічі оперуватися в США і Мексиці.

У 2002 році вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії – «Жити, щоб розповісти про життя», що стала бестселером в іспаномовному світі.

В серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голівудськії кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування проходило в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.

* цікаво

* Слово halalcsillag на борту корабля-примари з розповіді «Остання подорож корабля-примари», яке ні в одному виданні ніяк не коментувалося і не переводилося, насправді має сенс; по-угорськи воно означає «Смертельна зірка». Тут виявився характерний чорний гумор Маркеса, оскільки Угорщина — не морська держава.

* У жовтні 2004 р. «Random House Mondadori» і «Grupo Editorial Norma» опублікували останній роман Маркеса «Згадуючи моїх сумних повій». За місяць до офіційної презентації книжкові «пірати» викрали рукопис і запустили цю книгу в продаж. Письменник у відповідь на це змінив фінал романа. Мільйонний наклад був розкуплений за рекорд короткий термін. Піратські ж підробки, велику частину яких конфіскувала поліція, тепер предмет полювання для колекціонерів.

* У 2006 році Педро Санчес, мер містечка Аракатака, в якому народився Маркес, запропонував перейменувати поселення в Макондо, на честь місця дії романа «Сто років самоти». Було проведено голосування, але, хоча більше 90 % що проголосували висловилися за перейменування, місто перейменований не був, оскільки в голосуванні взяла участь лише половина з необхідних 7400 чоловік.

* У 2009 році уряд Мексики визнав, що мексиканські власті вели стеження за Габріелем Маркесом з 1967 року по 1985 рік (тобто, в період президентства Луіса Ечеверрії і Хосе Лопеса Портільо) із-за його зв'язків з комуністичними режимами і лідерами.
 
Name
Email
Comment
Or visit this link or this one