Урсула Кребер Ле Гуїн

Урсула Кребер Ле Гуїн
( 21 жовтня 1929, Берклі, Каліфорнія) — відома американська письменниця фантаст і критик.

Урсула Ле Гуїн писала також нефантастичні романи, вірші, дитячі книги, есе про літературу, однак найбільшої популярності набула як автор романів і повістей у жанрах наукової фантастики та фентезі. Книги Ле Гуїн, завжди чудові за стилем, в них авторка звертається до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем. У більш пізніх роботах вона звертається також до феміністської тематики. Вона є однією з найбільш авторитетних фантастів, лауреатом кількох найвищих нагород в області наукової фантастики і фентезі (премія Г'юґо, премія Небюла).

Народилася в 1929 році в Берклі, штат Каліфорнія, у родині відомого антрополога Альфреда Кребера і письменниці Теодори Кребер. Перше оповідання написала у віці 11 років (журнал Astounding Science Fiction повернув оповідання авторові, відмовившись друкувати його). У 1951 році одержала ступінь бакалавра в коледжі Редкліфф, у наступному 1952 році захистила магістерську дисертацію в Колумбійському університеті на тему "Романтична література Середньовіччя та Відродження", спеціалізувалася на середньовічній романській літературі. Під час навчання у Франції познайомилася з істориком Шарлем Ле Гуїном, одружилася з ним в 1953 році. Ранні твори, дія яких відбувається у вигаданій центральноєвропейській країні Орсинії, стилістично не належали до фантастики і не публікувалися, але мали значний вплив на подальшу творчість, зокрема збірку оповідань "Орсинійскі історії" і роман "Малафрена". Першим опублікованим оповіданням Ле Гуїн було “Квітень в Парижі” ("April in Paris") , журнал "Fantastic", 1962. Починаючи з цього часу, Ле Гуїн регулярно публікує фантастичні оповідання та повісті. Популярність приходить до неї в 1969 після публікації роману «Ліва рука пітьми», який одержав обидві найвищі премії англомовної фантастики - «Х’юго» та «Небюла».

Ле Гуїн має двох дочок і сина. З 1958 року мешкає в місті Портленд, штат Орегон.

Ле Гуїн відрізняється від інших письменників-фантастів насамперед гуманітарним ухилом, акцентом на соціологію й антропологію. Це особливо помітно в науково-фантастичних книгах так званого Хайнського циклу, об'єднаних темою культурної взаємодії планет в далекому майбутньому. Найпоказовішим у цьому відношенні є роман "Обділені" з підзаголовком "Неоднозначна утопія", який розповідає про цивілізацію, засновану на анархізмі.

Незважаючи на фантастичні деталі, книги Ле Гуїн - завжди про людину. Романи Хайнського циклу розповідають про конфлікти, взаємодію і взаємопроникнення відмінних одна від одної культур. Найчастіше ці культури мають незвичайні, часом екзотичні риси, і обіграючи цю незвичайність, авторка показує нам деякі сторони нашої власної культури. Прикладом може бути глибоке дослідження впливу статі на особистість, життя і сприйняття людини в книзі "Ліва рука Пітьми", герой якої - людина з планети, жителі якої можуть змінювати стать.

Світи Ле Гуїн, переконливі, детальні, населені персонажами, головне в яких - їх незмінні людські риси. На відміну від багатьох інших фантастів, сюжети її книг - це дорослішання, подолання себе, пізнання або входження в іншу культуру, пошук відповіді на якесь питання в собі, а не перетворення світу поза собою.

Так, наприклад, оповідання трилогії про Земномор'я - "Чарівник Земномор'я" (1968), "Гробниці Атуану" (1971) і "Останній берег" (1972) – які стали класикою фентезі, можна читати як притчі про дорослішання, про зустріч з іншим, про життя і смерть, про злагоду з самим собою.
 
Name
Email
Comment
Or visit this link or this one