Пекло

ПЕКЛО, І, 32
Від сходу до заходу сонця леопард, який жив наприкінці XII століття, бачив
дерев'яні дошки, залізне пруття, чоловіків і жінок, які невпинно снували перед
ним, масивний мур і, можливо, кам'яний жолоб з опалим листям. Він не знав, не
міг знати, що в ньому живе потяг до любові і жагуче бажання шматувати жертву,
і жадоба вітру, який доносить оленячий дух. Та щось у ньому задихалося й
протестувало, і господь сказав йому вві сні: ти живеш і помреш у цій в'язниці
заради того, аби відома мені людина подивилася на тебе певну кількість разів,
і запам'ятала, і відтворила тебе, твій символ у поемі, яка займе своє місце в
світовій історії. Ти потерпаєш у неволі, щоб зробитися словом у поемі. Господь
уві сні просвітив хижого звіра, й той усе зрозумів і прийняв своє призначення;
та коли прокинувся, в ньому була лише похмура покора, мужнє невідання, бо
машина світу надто складна для тваринного розуму.
Через багато років Данте вмирав у Равенні, зневажений і самотній, як кожна
людина. Уві сні господь відкрив йому таємний зміст його життя та праці;
зачудований Данте взнав нарешті хто він є і благословив свої скорботи. Легенда
гласить, буцімто, прокинувшись, він відчув, ніби одержав і втратив щось
незмірне, щось таке, чого ні віднайти, ні навіть розпізнати, бо машина світу
надто складна для людського розуму.
 
Name
Email
Comment
Or visit this link or this one