Його початок і кінець

HIS END AND HIS BEGINNING 2
Після агонії, вже самотній, зовсім самотній, розтерзаний і забутий, він
поринув у сон. Прокинувшись серед знайомих речей у знайомому місці, вирішив,
що не слід надто перейматися минулою ніччю; натхнений цим рішенням, неквапливо
одягнувся. У конторі так-сяк взявся до своїх обов'язків, доланий неприємним
відчуттям, ніби робить те, що вже колись робив, — таке враження викликає
перевтома. Йому здалося, буцімто колеги уникають дивитися на нього;
либонь, уже знають, що він помер. Вночі почалися кошмари; страх перед ними
витіснив усі спогади. Страх зрештою взяв гору, стаючи між ним і сторінкою, яку
повинен був списати, або книгою, яку силкувався читати. Літери роїлися, напо
взали одна на одну; обличчя, знайомі обличчя стиралися; предмети й люди
відступалися від нього. Його мозок з нестямною впертістю чіплявся за ці
мінливі образи.
Дивно, але він ніколи не усвідомлював істини, здогад сяйнув йому зненацька.
Збагнув, що годі пригадати форми, звуки й барви снів; форм, барв та звуків не
існувало, і то були не сни. То була його дійсність, потойбіч безгоміння,
бачення і пам'яті. Це засмутило його дужче, ніж те, що від хвилини смерті він
опирався вирові безглуздих образів. Голоси, які долинали до нього, були
відлунням, обличчя — масками; пальці рук — лише тінню, певно ж, невиразною та
безтілесною, однак знайомою й близькою.
У нього виникло відчуття, що слід позбутися всього цього: віднині він належав
новому світові, вільному від минулого, теперішнього й майбутнього. Цей світ
поступово оточив його. Багато разів він знемагав у агонії, переходив межу
розпачу й самоти. Ті мандри були нестерпні, бо відтворювали його колишні
відчуття, спогади й надії. Жах проник в його новизну та пишноту. Він заслужив
благодать і після смерті весь час перебував на небесах.
2 Його кінець і початок (англ.)
 
Name
Email
Comment
Or visit this link or this one