Запнуті Дзеркала

Іслам стверджує, що в неминучий день Страшного суду кожен, хто вб'є образ
живої істоти, воскресне зі своїми діяннями, і йому звелять оживити її, і він
не зможе, і горітиме разом з нею у вічному вогні. Хлопчиком я спізнав жах
такого спектрального подвоєння або помноження дійсності, коли стояв перед
великими дзеркалами. Вони непохибно й невтомно переслідували мої рухи, їхня
космічна пантоміма після смеркання ставала надприродною. Я благав бога й свого
ангела-заступника, щоб мені не снилися дзеркала. Я занепокоєно спостерігав за
ними. Іноді боявся, що вони почнуть різнитися від дійсності, часом мене
лякало, що лихі пригоди спотворять у них моє обличчя. Тепер я впевнився, що
цей страх знову якимсь дивом існує в світі. Істина досить проста і невтішна.
Близько 1927 року я познайомився з однією похмурою дівчиною; спершу по
телефону (Хуліа з'явилася як голос без імені та подоби), потім надвечір ми
зустрілися на вулиці. У неї були великі стривожені очі, чорне гладке волосся,
тендітна постать.
Вона була онукою й правнучкою федералістів, а мої предки належали до
унітаріїв', і ця давня незлагода нашої крові стала для нас сполучною ланкою,
спільним надбанням вітчизни. Хуліа жила з батьками у великому будинку з
високими стелями, облупленому й занедбаному, що свідчило про достойну бідність
господарів. Надвечір — лічені рази ввечері — ми прогулювалися кварталом
Бальванера, де вона мешкала. Доходили до залізниці, а одного разу вулицею
Сарм'єнто дісталися колишнього Сторічного парку. Ми не були закохані й не
вдавали їх із себе: я вгадував у ній силу, далеку від еротики, і побоювався
її. Стало банальним звіряти жінкам справжні або вигадані події дитинства.
Якось я розповів їй про дзеркала, то було 1928 року, галюцинація ж розквітла
1931. Нещодавно я дізнався, що Хуліа збожеволіла, і дзеркала в її спальні
запнуті, бо вона бачить у них моє відображення, яке витіснило її власне; і
тремтить, і мовчить, і запевняє, що я якимсь дивом переслідую її.
Згубна послужливість моєї подоби, однієї з моїх колишніх подоб. Через таку
огидну здатність мого обличчя і я повинен викликати огиду, та мене вже це не
обходить.
 
Name
Email
Comment
Or visit this link or this one